?

Log in

No account? Create an account
муровані костели і каплиці

Мої подорожі і не тільки...

Архітектура, природа, люди та життя навколо

Previous Entry Share Next Entry
Княже ( Kniaze ), Золочівський район
муровані костели і каплиці
vicarman
КОРОТКА ПОДОРОЖ ЗОЛОЧІВЩИНОЮ ( продовження )

З Червоного дорогою через поле йду майже 3 км. до сусіднього села з промовистою назвою Княже (біля села є зупинка електричок Тернопільського напряму). Княже таки менше за сусіднє Червоне і все, що трапилося цікавого на очі, розташоване поблизу центру поселення. Рухаюся зі сторони залізниці і ось праворуч при дорозі бачу стару одноповерхову будівлю з каменю, накриту черепицею.


Згідно туристичної карти Золочівського р-ну це має бути одна з будівель колишнього млина. Заглядаю в одне з вікон досередини і ось що там бачу.


Трошки далі, на роздоріжжі, біля старого дерева збереглася стара капличка, яку, як розумію, відновили в наш час.


Відкриваю двері подивитися, як там в інтер`єрі. Усе традиційно щедро прикрашене вишитими рушниками, штучними квітами…


У центрі Княжого, як розумію, колись загатили невеликий потік, наслідком чого стало чимале озеро, береги якого облюбували розлогі верби.


Ну і на східній околиці села побачите триверхий мурований храм, який раніше називався св.пр.Іллі (як сьогодні, не знаю) збудований 1906 року і відбудований 1926р.


Праворуч входу до нього є памятна таблиця з написом: “Тут, у рідному селі, в деревяній церкві, на великий празник Йордану, у 1837р. виголосив проповідь українською мовою МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ. Семену і Маркіянові Шашкевичам, батькові і синові від вдячних жителів села Княже. Р. Б. 1994. На фронтоні над входом можна побачити високу фігуру, очевидно, одного зі святих ( мабуть, св.пр.Іллі).


По боках є ще дві фігури.
З Княжого знову через поле рухаюся в напрямі с.Бонишин. Ноги просто гудуть від утоми (день перед тим довелося пройти чимало кілометрів Радехівщиною) і починаються марення у вигляді лавки, на яку можна присісти. Поблизу роздоріжжя біля с.Бонишин, в полі, я не вірю своїм очам! Це не галюцинація, це справді ЛАВКА! (мрії збуваються!). Після обіду і невеликого відпочинку потрібно йти до сусідніх Хильчиць. Тільки рушив, як з Бонишина вилітаєТаврія, чоловік за кермом сам жестом показує в напрямі Хильчиць і… гальмує. Виявляється він їде в недалеке с.Гончарівка штучно запліднювати свиноматку! ( як пощастило, адже Гончарівка поруч зі Скварявою, до якої я мав дістатися ). На західній околиці Гончарівки виходжу, щиро дякую, чоловік їде далі в село, а я фотографую стару придорожню фігуру св.Анни, яку невідомо хто поставив.


Два слова про Гончарівку (хоча не мав наміру тут зупинятися): до війни село називалося Бельзець ( від назви власника пана Бельзецького ), а після війни отримало назву від прізвища льотчика, який недалеко села загинув останньої війни.